«Переслідування не позначені спадом, навпаки, їх характеризує погіршення, зокрема в певних регіонах планети», — каже директор італійського відділення Папського товариства «Допомога Церкві в потребі» Алессандро Монтедуро. Товариство оприлюднило 17 листопада свій звіт про становище християн у світі, слідом за рапортом Обсерваторії нетолерантності і дискримінації щодо християн у Європі, оприлюдненим у середу 15 листопада.
Згідно з новим документом, за 2020-2022 роки в 75% випадків по досліджуваних 24 країнах утиски або прямі переслідування християн тільки поглибилися. В Азії (наприклад, у Північній Кореї) авторитарні уряди застосовують щораз сильніші репресії. В інших регіонах (зокрема, в Індії) націоналісти воюють із релігійними меншинами. На Близькому Сході трагедії останніх років викликали хвилю християнських біженців, що загрожує повним зникненням цих стародавніх християнських спільнот у тому регіоні. В Сирії християни донедавна становили ще 10% населення, тепер їх залишилося близько 300 тисяч, тобто лише 2%. В Іраку ісповідників Христа ще менше, а загальне їх становище поліпшилося дуже незначною мірою.
В країнах Африки розвивається ісламський тероризм. «Фіксується те, про що ми говорили в попередніх рапортах, а саме: якщо ми гадали, підтримували в собі ілюзію, що воєнне подолання фундаменталістських бойовиків на Близькому Сході (…) приведе до (…) повернення у ситуацію відносного спокою, то кожен з нас припустився помилки, — передусім ми, але також аналітики чи держави Заходу», — каже Алессандро Монтедуро.
«Хто з бойовиків Ісламської держави зумів утекли після повернення територій на Близькому Сході — ті знайшли спосіб перебратися деінде, зокрема в Африку, а на цьому величезному континенті ісламісти зосереджені переважно у країнах Сахелю: в Чаді, Буркіна Фасо, Малі, Нігері, Камеруні, на півночі Нігерії. На жаль, усе це (…) діється посеред загальної байдужості (…). Імовірно, зайнятися питанням релігійної свободи вважається надто складним. Люди воліють ховати голови в пісок, не аналізувати всього цього. Може, навіть наші ментальні категорії не готові сприйняти те, що відбувається (…). Можливо, ми не готові прийняти те, що мільйони людей у Пакистані — мільйони, не трошки, не одиниці, а мільйони — вийшли на вулиці з фанатичною позицією, щоби після звільнення Асії Бібі з в’язниці вимагати її повішення. Найімовірніше ми нічого такого у себе би не допустили; але якщо науковці, інтелектуали, аналітики, політики надалі не будуть цим займатися, то ми ризикуємо, що наслідки цього відчуємо в своїх суспільствах, включно з західними. Цього не можна допустити в жодному разі», — каже голова італійського відділення Папського товариства «Допомога Церкві в потребі».
