У Євангелії від Іоанна, як відомо, Ісус протистоїть обвинувачам жінки, спійманої на перелюбі, кажучи: «Хто з вас невинний, нехай перший кине в неї камінь».
Покарані обвинувачі вислизають геть, а Ісус каже жінці: «Хіба ніхто тебе не засудив?» «Ніхто, пане, — відповіла вона. — І я не засуджую тебе, — сказав Ісус, — іди геть і від цього моменту більше не гріши».
Красива історія про прощення та милосердя.
Якщо ви не чиновник КПК. Тоді це історія дисидента, який кидає виклик державному авторитету. У 2020 році в підручнику китайського університету з’явився можливий попередній перегляд того, як може виглядати Біблія з соціалістичними характеристиками. Переписаний уривок з Євангелія від Івана закінчується не милосердям, а тим, що сам Ісус побиває камінням жінку-перелюбницю до смерті.
По всій провінції Хенань місцеві чиновники КПК змусили протестантські церкви замінити десять заповідей цитатами Сі Цзіньпіна. «Нехай не буде тобі інших богів, крім Мене», стали диктати на зразок: «Рішуче остерігайтеся проникнення західної ідеології».
10-річний проект переписування Біблії, Корану та інших священних текстів є частиною прагнення Сі Цзіньпіна змусити вірних служити партії, а не Богу.
На 19-му партійному з’їзді голова Сі заявив: «Ми будемо… наполягати на китайізації китайських релігій і забезпечуватимемо активне керівництво співіснуванням релігії та соціалізму».
Дозвольте мені перекласти: Сі Цзіньпін не має проблем з першою заповіддю, поки він і КПК грають роль Бога.
Можна очікувати, що Ватикан, лідери найбільшої християнської конгрегації у світі, будуть розлючені та зухвалі. На жаль, ви помиляєтеся.
Під час секретних переговорів у 2018 році Ватикан погодився дозволити КПК обирати католицьких єпископів у Китаї, нібито в обмін на туманні запевнення щодо «безпеки» для деяких католицьких конгрегацій, які були негайно скасовані.
КПК хоче отримати повноваження обрати наступного Далай-ламу, що є священною традицією тибетського буддизму. Тибетські буддисти намагаються протистояти примусу КПК, але Пекін заперечує, що навіть Папа Римський Франциск, лідер могутньої католицької церкви, визнає їхню владу над церковним керівництвом.
Влада релігії спокушає КПК — яка краща демонстрація партійної переваги, ніж підкорення глобальних релігій?
Конституція КНР стверджує, що громадяни «користуються свободою віросповідання», але, звичайно, визначення «свободи» КПК набагато більше нагадує те, що ми називаємо гнобленням.
Відділ роботи Об’єднаного фронту керує релігійними справами в Китаї, тому що релігія є інструментом, який можна примусити, кооптувати та корумпувати для просування партійних цілей і, коли його використати, контролювати свідомість людей.
Офіційно визнано лише п’ять конфесій. Менш усталені релігії зазнають ще більших переслідувань. Фалуньгун залишається незнайомою духовною практикою для багатьох за межами Китаю, але це не робить їхні страждання від рук КПК менш реальними.
За оцінками Державного департаменту, інколи половина населення китайських таборів «трудового перевиховання» або сучасних гулагів були прихильниками Фалуньгун. Тисячі людей були закатовані до смерті, і є поширені повідомлення про вилучення органів на вимогу у в’язнів Фалуньгун.
Але саме в Тибеті та Сіньцзяні ми бачимо непристойне, жорстоке ставлення КПК до релігії. У той час як інші релігії переслідуються по всьому Китаю, буддисти та мусульмани на крайньому заході країни стикаються, простіше кажучи, зі спробою знищення їхньої віри, а в деяких випадках і їхнього населення.
КПК здійснює геноцид, злочин над усіма злочинами, у Сіньцзяні, тоді як деякі зі світових релігійних лідерів, як-от Папа Римський Франциск, ледве бурмочуть жодне слово на адресу опозиції.
Тахір Хамут Ізгіл, уйгурський поет, описав у The Atlantic, як уряд КНР «вимагав від усіх тамтешніх уйгурів здавати будь-які релігійні речі, які вони мали… релігійні книги, молитовні килимки, чотки, предмети одягу. Деякі не бажали розлучатися зі своїми Коранами, але сусіди та навіть родичі зраджували один одного, тих, хто їх зберігав, швидко знайшли, затримали та жорстоко покарали».
Одна уйгурська жінка повідомила Freedom House, що « зараз правило таке : якщо я зайду до вас додому, почитаю Коран, помолюся разом, і уряд дізнається про це, ви підете у в’язницю». Майя Ван, дослідник Human Rights Watch, резюмувала: «Релігійні обмеження [китайського] уряду тепер настільки суворі, що фактично заборонили сповідування ісламу».
КПК також здійснює повільний культурний геноцид на заході та півночі Китаю, спрямований проти мусульманської та буддистської віросповідань та ідентичності тибетців, уйгурів, киргизів, південних монголів та інших етно-релігійних груп меншин.
Буддійські статуї знищені бульдозерами. Монастирі потрощені. Руйнуються мечеті. Дітей насильно відлучають від сімей і відправляють до колоніальних шкіл-інтернатів, де релігія та рідна мова часто заборонені.
Проте, навіть під час інтенсивних переслідувань, віра зберігається по всьому Китаю, і кількість вірних зростає. Під час своєї роботи в Конгресі я чув неймовірні історії про релігійне гноблення. Але я також слухав розповіді про підпільні церкви, відважне духовенство та непохитних віруючих, які були такими ж відважними, як святі ранньої Церкви.
У той час як голова Мао називав релігію «отрутою», я прийшов до переконання, що криваві історії КПК про релігійні переслідування насправді є просто битвою в рамках їхньої ширшої постійної війни проти людського духу, проти самої нашої здатності досягти чогось вищого.
КПК бажає, щоб не було нічого вище за їхню владу, і дивиться на любов до всього, крім свого марксистсько-ленінського режиму, зі злісними ревнощами.
В інтерв’ю The Guardian пастор однієї китайської церкви заявив: «У цій війні в Сіньцзяні, Шанхаї, Пекіні, Ченду правителі обрали ворога, якого неможливо ув’язнити – душу людини». Пастор закінчив оцінкою: «[Правителі КНР] приречені на програш».
