Перший день дев’ятниці. Родинне гніздо Святителя Миколая

Родинне гніздо Св. Миколая

Родинне гніздо Св. Миколая

+Во Імя Отца і Сина, і Святаго Духа. Амінь.

Молитва до Святого Духа:

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, іже везді сий і вся ісполняяй, сокровище благих, і жизни подателю, прийди і вселися в ни, і очисти ни от всякія скверни, і спаси, Блаже, душі наша.

Або акт стрілистий до Святого Духа:

Дух Святий зійде на нас і сила Всевишнього осінить нас (3 рази).

Ці молитви відмовляємо на початку дев'ятниці кожного дня.

Батьки Святого Миколая Чудотворця - Теофан і Нонна - проживали в місті Патарах, в давній Лікії, яка входила до Малої Азії. Родина походила із славного шляхетного, багатого роду. Серед усіх родин, які жили на цей час у місті Патарах, вони відзначалися християнськими чеснотами. Любов і взаємна згода панували в цій родині, двері їхнього помешкання були відкриті для бідних, хворих, немічних і подорожніх. Народне прислів'я каже: кого Бог любить, тому і дає хрести, випробування. Більшість із праведників Старого Завіту мали різного роду випробування. Серед таких найтяжчих випробувань для родин була безплідність: Авраам і Сара, Захарій і Єлизавета, Йоаким і Анна.

Гарний приклад до утвердження нашої віри нам подає Слово Боже про Алкана і Анну. Алкан мав дві жінки - Пенніну, з якою мав діти, а в Анни дітей не було. Анна дуже боляче переживала свою безплідність. Часто заливалася гіркими сльозами, бувало, днями не споживала жодної їжі, ховалася від людського ока, на самоті минали дні її життя. Одного разу вона так молилася перед Господом: "Господи сил, коли Ти зглянешся над горем рабині своєї, та й згадаєш мене, й не забудеш рабині твоєї, й даси рабині твоїй хлоп'ятко, я віддам його Господеві на весь його вік, і бритва не доторкнеться його голови" (1Сам. 1, 11). Господь Бог вислухав молитву Анни і послав їй сина, і дано було йому ім'я Самуїл, що означає - "я його випросила в Господа". Анна не забула про ті великі добродійства, які їй виявив Всевишній, і такими словами склала благодарення Господеві: "Серце моє у Господі радіє... Немає, як Господь, святого, нема бо іншого, крім Тебе, нема скелі, як Бог наш. Не множте слів тих гордовито, нехай зухвалість не виходить з уст ваших, бо Бог - то Господь всевідаючий, Він зважує вчинки. Луки ламаються в потужних, а слабосилі оперізуються міццю. Ситі за хліб ідуть у найми, а зголоднілі кидають працювати. Неплідна сім раз родить, а многодітна в'яне. Він піднімає нужденного з пороху вгору, підносить бідного з грязі, щоб його з князями посадити і дати у спадщину престіл слави, бо Господні - землі основи, і Він на них світ поставив. Він оберігає кроки своїх вірних, а нечестиві в темряві замовкнуть: не силою ж бо горуватиме людина! Противники Господні будуть розбиті! Всевишній громом ударить на небі, Господь судитиме аж по край світу, дасть потугу своєму Цареві, піднесе вгору ріг Помазаника свого" (1Сам. 2, 1-10). Такими словами склала Анна Господу Богу благодарення за дар материнства.

Також і ця християнська родина - Теофан і Нонна - були безплідні. Вони дуже бажали мати дітей і ніколи не зневірювалися. Ревна щоденна молитва і велика довіра до Господа Бога додавали їм сили, надія ніколи не опускала їх серця, по-людськи міркуючи, чи можна сподіватися в старшому віці народити дитину.

Побожні, богобоязливі батьки просили Господа о дитину і склали обіт, що як Провидіння Боже їм дасть дитятко, вони віддадуть його на службу Господеві. Слово Боже нас навчає, що велику силу має і багато може зробити молитва праведника. Нонна в блаженному стані. Це найщасливіші дні у їхній родині. Побожна родина стала вдвічі більше заносити свої молитви перед Престіл Всевишнього. Радість наповняла серця батьків, вони молилися за дитину, яку Нонна носила під своїм серцем. Мабуть, за ніщо інше в житті вони так не дякували Господу Богу, як за цей дар нового життя, що було в утробі Нонни.

Нонна біля 258 року народила хлопчика. З приходом на світ дитини все наповнилося великою радістю: дім, де жила праведна родина, раділи сусіди, близькі знайомі, цей знак радості - це був не тільки земний знак, він мав набагато глибше духовне значення, якого люди навіть не усвідомлювали.

Господь Бог окремим людям дає знак своєї опіки від дитинства, а навіть вже в утробі матері, як читаємо про Йоана Хрестителя, коли Мати Божа: "Увійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету. І як почула Єлизавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні" (Лк. 1, 40-41). Восьмого дня після народження дитини, коли мали дати йому ім'я, відкрилися уста в Захарії, і він почав пророкувати про свого сина: "А ти, дитино, пророком Всевишнього назвешся, бо ти ходитимеш перед Господом, щоб приготувати йому дорогу, дати його народові знання спасіння через відпущення гріхів їхніх, завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру" (Лк. 1, 76-79).

Також Нонна і Теофан у своїй новонародженій дитині вбачали щось неземне, вони кожного дня милувалися своєю дитиною і бачили, що опіка Всевишнього є постійно над ним.

Помолімося за кожну християнську родину, за родини, які не мають дітей, але дуже прагнуть, щоб Господь Бог поблагословив прагнення їхніх сердець: "Отче наш", "Богородице Діво", "Слава Отцю". Також можна відмовити молитву до Святителя Миколая чи заспівати пісню або колядку.