Єпископ Миколай прийняв свого племінника Миколая, "юного старця", під свою опіку. Без сумніву, що Святитель Миколай старанно виконував всі розпорядження своїх настоятелів, які, звичайно, придивлялися до його життя, жертви і посвяти. Звичайно, Святий Миколай перейшов усі нижчі ступені священства. Своєю поставою він давав приклад не тільки для своїх ровесників, а навіть для духовних осіб, і то старшого віку, які подивляли його посвячене життя для Господа Бога.
В день, коли Миколай прийняв Тайну Священства, його святитель єпископ Патар Миколай, натхнений Святим Духом, промовив такі пророчі слова: "Я бачу, браття, нове сонце, яке сходить над землею і являє собою милосердну потіху для тих, які сумують і плачуть. Блаженне те стадо, яке удостоїться мати його своїм пастирем, бо він буде добрим пастирем для заблудлих душ, приведе їх на пасовище благочестя і явиться милосердним помічником у бідах і скорботах". Це були воістину пророчі слова, про що буде свідчити своїм життям молодий священик о. Миколай.
Прийнявши пресвітерський сан, Святий Миколай додав працю до праці, він став ще більше молитися і жертвувати себе на службу Господеві. Молитва, посвята, піст, жертва були невід'ємною частиною його життя. Багато світських і духовних осіб, бачачи реальний приклад молодого священика, часто говорили, що він веде ангелоподібний спосіб життя. Його душу прикрашали все нові і нові чесноти в різних ділянках душпастирської праці. Всякі справи і добрі діла Отець Миколай старався робити настільки дискретно, щоб нікому не було відомо, чия рука це зробила. Отець Миколай глибоко усвідомлював своє священиче покликання згідно зі словами і наукою Христа-Спасителя: "Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх. Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга. І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба. Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб Йому служили, але - послужити й дати життя своє на викуп за багатьох" (Мт. 20, 25-28). Все своє життя Святитель Миколай керувався цими євангельськими засадами.
Якось єпископ Миколай вирушив в Єрусалим, щоб поклонитися святим місцям. На час своєї відсутності в Патарах він поручив керувати церквою своєму племінникові Отцеві Миколаю. Він старався якнайкраще виконати свій обов'язок. Саме тоді (біля 300 р.) в Патарах і околицях панує страшна хвороба - чума, від якої помирають його батьки Теофан і Нонна. Отець Миколай був сином-одинаком, і тому до нього перейшла уся велика спадщина, яку посідала його родина.
В тому часі всенародного лихоліття, коли чума косила багато людей, зойк і плач чулися по всьому краю. Залишалися сиротами діти, жінки без чоловіків, старші і опущені люди. В кожній хаті когось із рідних не стало, а часом вимирали цілі родини. Священик Миколай показав себе як євангельський самарянин. Одним допомагав грошима, інших відвідував і давав добру пораду, для сиріт і маленьких дітей шукав опікунів, ніс людям як матеріальну, так і духовну допомогу. Він забув за себе, а жив людським горем і терпінням, стараючись кожному допомогти. Він не тільки приймав бідних, які приходили до нього, він сам їх шукав. І робив це без жодної похвали, але дуже скромно і непомітно, волів завжди бути в тіні. Робив так, як навчав Христос-Спаситель: "Уважайте добре, щоб ви не чинили ваших добрих учинків перед людьми, які б вас бачили, а то не матимете нагороди в Отця вашого, що на небі. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, воздасть тобі" (Мт. 6, 1-4).
Найстарші люди, які проживали в Патарах, за все своє життя ще не бачили такої жертвенної, щирої і милосердної людини, якою був Отець Миколай. Тому слава про нього розійшлася далеко за межі його проживання, він її не шукав, він не прагнув її, але Боже Провидіння так зарядило, щоб його добрі діла наслідували інші християни.
Помолімося за молодь, яка вирішила присвятити своє життя служінню Господеві, щоб вона перемогла спокуси світу і була вірна своєму покликанню. За святі покликання до стану священичого і монашого.
(Молитви, як першого дня дев'ятниці).
