Вибір на Архієпископа не змінив серце Святителя Миколая. Він не впав у гордість і не використовував свого становище для слави чи похвали. Навпаки, Владика відчував велику відповідальність перед Господом Богом за повірене йому стадо. Молитва його стала ще більш смиренною і палкою, а піст - ще більш виснажливим і строгим. Молився за себе, щоб Господь Бог провадив ним, а він був завжди послушний Його Святій волі. Молився за народ Божий, щоб не зійшов з дороги істини, а жив таким життям, якого вимагає Святе Євангеліє. Його щодня зустрічали хворі, каліки, немічні, розбиті серця, і для кожного з них він мав час і ліки на душевні і тілесні рани кожного. Настав 312 рік: великий голод в Мирах, люди пухнуть, велика паніка і насильство панує в місті, немає хліба. Святитель Миколай благає милостивого Господа о порятунок і цілком довіряє себе і свою паству в руки Божі.
Молитва праведника приносить обильні плоди. В Сицилії жив один купець, який збирався відпливати в Іспанію зі збіжжям. Все було готове до подорожі. Люди, які мали супроводжувати купця, знали, до якої країни мають плисти. Ранком приходить купець і повідомляє, що змінює свій напрямок. Всі були вельми здивовані, бо мають плисти до іншої країни і невідомо, як їм поведеться з торгом. Купець переконує своїх підданих, розповідаючи їм про причину такої раптової зміни напрямку. Уві сні цієї ночі він бачить єпископа, який просить його, щоб він не їхав в Іспанію, а повернув у Мири, бо там великий голод і люди потребують того збіжжя. Як завдаток, дає йому три золоті монети. Коли купець пробудився, подумав, що то просто сон, але відкривши кулак, побачив, що в його руці справді були три золоті монети.
Тож він привіз у Лікійську країну збіжжя, чим було врятовано від голодної смерті тисячі народу. Коли люди поцікавилися, як купець довідався, що в них голод, він розказав їм про видіння, яке мав уві сні. Вірні ще сильніше полюбили свого душпастиря Отця Миколая і вірили в силу його молитви і заступництва перед Господом Богом.
Часи, коли жив Святитель Миколай, не були спокійними для Церкви Христової. Десять великих переслідувань терпіла Обручниця Христова від римських імператорів. Тисячі християн у різних куточках імперії давали мужнє свідоцтво своєї віри. Сповнилося слово Христове: "Вас ненавидить світ - знайте, що Він Мене перше, ніж вас, ненавидів. Якби ви були від світу, світ своє любив би. А що ви не від світу, бо Я вибрав вас від світу, тому світ вас ненавидить. Згадайте слово, що Я був сказав вам: слуга не більший від пана свого. Якщо переслідували Мене, переслідуватимуть і вас; і якщо слово Моє зберігали, зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за Моє ім'я, не знають бо того, хто послав Мене" (Мт. 15, 18-21). Так, наприклад, в Нікомідії в самий день Пасхи було спалено 20 000 християн. Не оминуло переслідування і Мирлікійської Церкви, душпастирем якої був Святий Миколай. Під час переслідувань Отець Миколай був відважний і стійкий у Святій Вірі і не жалів своїх сил, проповідуючи Слово Боже і закликаючи народ бути вірним Христові і не зрікатися Його.
За таке відважне голошення Слова Божого він разом з іншими християнами був вкинутий у в'язницю. Тут він перебув немало часу, терпеливо переносив голод, холод, всякі невигоди, які зазнав разом зі своїми вірними, але навіть не допускав думки, щоб зректися Христа. Тюрма, як для нього, так і для багатьох християн, була випробуванням віри. Святитель різними способами старався підтримувати ув'язнених християн, утверджував їх у вірі через науки, які проповідував у темниці, потішав малодушних і слабохарактерних, навчав, що найбільша честь для християнина - віддати своє життя за віру Христову, і сам був готовий кожного разу, як відкривали двері тюрми, встати і піти на муки за Христа і Його Церкву. Завдяки такій титанічній духовній праці Отця Миколая, сотні людей, яких він навчав і благословляв, коли вони йшли на жахливу смерть, ставали мучениками і сподобилися вінця вічної слави в Царстві Небесному. Боже Провидіння тримало при житті Святителя Миколая, бо він ще мав багато зробити для Церкви Христової.
Коли закінчилося переслідування християн, Святий Миколай знову повернувся до своєї пастви. Була велика руїна: матеріальна, моральна і духовна. Багато християн залишилося без засобів до життя, багато сиріт, вдів, старців, зруйновані храми. Як завжди, Святитель Миколай своєю жертвенною працею і молитвою старався повернути попередній порядок життя. Не для однієї родини він замінив батька чи матір, годувальника, опікуна, лікаря душі і тіла. Біль християн був його болем і стражданням. Своїм особистим прикладом він заохочував інших священиків, а також світських людей до взаємної допомоги і підтримки. Він став всім для всіх.
Помолімося за християн, переслідуваних за віру Христову, які проживають у Святій Землі, Азії, Африці, Індії, щоб їх героїчний духовний подвиг утверджував у вірі тих, які можуть спокійно без жодних перешкод визнавати Віру Христову, але є легковажними і байдужими до Святої Віри.
(Молитви, як першого дня дев'ятниці).
