ЛЮБОВ – ВОДА, ЩО ВГАМОВУЄ ДУХОВНУ СПРАГУ
Любов ми ще називаємо живлющим джерелом: «Живлюще джерело, вогонь, любов». Спаситель промовив до самарянки: «Хто нап’ється води, якої дам йому Я, – не матиме спраги повіки» (Йо. 4, 13). Любов – це духовна вода, що вгамовує спрагу. Хто щиро любить Бога, той нічого більше не бажає, бо знаходить усяке добро в Господі. Знайшовши в Ньому повне вдоволення, душа кличе: «Бої Мій, і все моє!» Мій Боже, в Тобі все моє добро!
Бог скаржиться на численні душі, які жебрають у нікчемних створінь нічого не вартих і короткотривалих благ, а залишають безконечне Добро (Бога) – джерело всякої радості. «Покинули Мене, джерело води живої, і повикопували собі копанки, копанки діраві води не держать» (Єр. 2, 13).
Бог любить нас і бажає, щоб ми були щасливими, тому звертається до всіх: «Коли спраглий хтось, нехай прийде до Мене і п’є» (Йо. 7, 37). Хто хоче почуватися задоволеним, нехай прийде до Мене, і Я дам йому Святого Духа, який вчинить його щасливим у цьому та потойбічному житті: «Хто вірує в Мене, – заявляє Христос, – як Писання каже, – то ріки води живої з нутра його потечуть» (Йо. 7, 38).
Хто вірує в Ісуса Христа і любить Його, того Божа Ласка так збагатить, що в його серці, тобто у волі, зродяться численні чесноти, які не тільки допоможуть йому зберегти власне життя, але й життя інших людей. Бо ця вода – це Святий Дух, Предвічна Любов, що її Ісус Христос обіцяв зіслати з Неба після Свого Вознесіння: «Так Він про Духа казав, що Його мали прийняти ті, які увірували в Нього. Не прийшов був ще Дух Святий, бо Ісус не був ще прославлений» (Йо. 7, 39).
Молитва є ключем, що відчиняє водопроводи цієї блаженної води. Вона виєднує нам усяке добро, бо Христос заявив: «Просіте ж – і ви одержите» (Йо. 16, 24). Ми – сліпі, вбогі та немічні, але молитва спроможна виєднати нам світло, мужність і всякі ласки. Теодорет каже: «Молитва може все вчинити». Хто молиться, той одержує те, що просить. Бог завжди готовий роздавати ласки і бажає, щоб ми вимолювали їх у Нього.
Почування і молитва
«Господи, дай мені цієї води!» (Йо. 1. 15). Мій Ісусе, благаю Тебе з самарянською жінкою: дай мені цієї води, тобто Свою любов, щоб я міг забути про землю й жити тільки для Тебе, моя безконечна Любове.
«Зроси те, що сухе!» Моя душа – це висохла земля, що не видає з себе нічого, за винятком паростків і колючок гріхів. Господи, наводни її Своєю ласкою, щоб видала плід Твоєї слави, перш ніж покине цей світ у годину смерті.
Джерело живої води, безконечне Добро! Як часто я міняв Тебе на земні успіхи, що позбавили мене Твоєї Любові! Нехай я помру, якщо ображу Тебе! Мій Боже, не хочу нічого, тільки Тебе! Допоможи мені бути вірним Тобі.
Маріє, моя надіє, зберігай мене завжди під Своїм покровом!
