Молитва перед розважанням на кожен день дев’ятниці
Великий Боже! Перед Твоїм лицем і в Твоїй присутності стою і благаю Тебе задля Пресвятого Серця Твого Сина: просвіти мій розум, щоб я зрозумів, чого вимагаєш від мене, й навчи моє серце, щоб я з любові до Тебе чинив те, що Тобі подобається; задля Господа Бога й Спаса нашого, Ісуса Христа. Амінь.
Молитва після розважання на кожен день дев’ятниці
Великий Боже! Дякую Тобі за просвічення мого розуму й за спонукання моєї волі до доброго. Прошу Тебе, через Пресвяте Серце Твого й мого Ісуса утверди в мені те, що зробив Ти в мені Своєю ласкою. Амінь.
Солодке Серце Ісуса, будь моєю любов’ю! (300 днів відпусту).
ПЕРШИЙ ДЕНЬ
Розважання
З найбільшим довір’ям приходжу до Тебе, Пресолодке Вітцівське Христове Серце, бо ніякий батько, хоч би був не знати як прив’язаний до своєї родини, не любить так своїх дітей, як Ти нас любив і любиш. До кого ж міг би я з більшою певністю вдатися у своїх потребах, як не до Тебе, наймиліший Отче, від якого походить усе добро? Визнаю, що я не раз засмутив своїми гріхами Твоє любляче Серце, не раз не віддав Тобі належної почесті. Відплачуючись Тобі найчорнішою невдякою, я заслужив на те, щоб Ти мене відкинув від Себе, як виродка-дитину. Та хоч я, нещасний, забув про обов’язки дитини щодо Тебе, Ти не перестав бути мені Отцем. Тому маю надію, що як Ти терпів мені, коли я грішив, чекаючи з великою добротою на моє навернення, так і тепер не відкинеш мене від Себе. Тому я оплакую всі свої гріхи у Твоїх стіп. Обіцяю Тобі, що радше помру, ніж мав би я повернутися до давніх моїх гріхів. Підтримай мене Своєю ласкою, Пресолодке Серце, щоб я міг витривати у своїй постанові. А якщо те, чого я бажаю, згідне з Твоєю пресвятою волею, то дай мені, прошу, ласки... (тут треба сказати чого бажаємо), якої сподіваюся з Твоєї безмежної доброти.
ДРУГИЙ ДЕНЬ
Розважання
Мій найлюбіший Ісусе! Як же зворушує мене думка, що Ти, такий великий Бог, прийняв людську природу і став через це нашим Братом, щоб цим піднести нас до достоїнства Божих дітей. Однак Твоєму братньому Серцю не досить було піднести нас до такої високої гідності. Воно бажало ще поділитися з нами небесним царством і допустити нас до всіх Своїх прав. Який я невдячний Тобі за те, як дуже жалію, що раніше так мало про це дбав! Тепер перепрошую Тебе й прошу задля заслуг Твого Пресвятого Серця, щоб я на майбутнє міг за Твоєю ласкою йти за прикладом, який Ти нам дав, і щоб Твій Отець після моєї смерті дав мені небо завдяки подібності, яку знайде між мною і Тобою, моїм Братом. Крім цього, прошу Твоє Премилосердне Серце: змилосердися над моєю теперішньою нуждою й не відмов мені в допомозі, якої очікую з повною надією лише від Тебе.
ТРЕТІЙ ДЕНЬ
Розважання
Хто ж міг би сумніватися, мій найлюбіший Ісусе, що не отримає від Тебе того, чого просить? Адже кожен знає, що Твоє Серце є для нас не лише серцем Брата, люблячого й прихильного Отця, але також Серцем Всемогутнього Царя, щедрого та добродійного. Тому я впевнений, що Ти вислухаєш мене. Ти не відкинеш моєї просьби, тому що для Твоєї всемогутності немає нічого трудного, і тому, що Твоє багатство таке велике, що й через найбільші дари ніколи не вичерпається. Хоч раніше, грішив я багато і бунтувався проти Тебе, проте не впадаю в розпуку, бо знаю, що Ти - Цар великодушний і безмежно ласкавий; Ти прощаєш грішникові завжди, як лише він упокориться й жалує. Тому потіш мене вселаскаве Серце, прости мені, підтримай мене. Припадаю до Твоїх стіп і цілком віддаюся Тобі, бажаючи, щоб на майбутнє Ти єдиний царював у моєму серці.
ЧЕТВЕРТИЙ ДЕНЬ
Розважання
До кого маю прибігати в усіх моїх потребах, як не до Тебе, Пресолодке Серце Ісусове! Ти єдиний справжній приятель наших душ, який з такою любов’ю говорить до нас: «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас» (Мт. 11, 28). На жаль, я так часто помилявся! Часто покладав свою надію на приязнь сотворінь, хоч не раз переконувався в їхній непостійності і нещирості. Я повинен був цілком довіритися Тобі: адже Ти нас так полюбив, що й життя Своє жертвував з любові до нас. Та коли я раніше робив Тобі таку кривду, то вже бодай на майбутнє буду остерігатися й прирікаю Тобі, що в усіх своїх потребах, в усіх своїх смутках буду прибігати до Твого Божественного Серця по світло, опіку й поміч. Ти завжди будеш моїм приятелем, Тобі єдиному віднині довірятиму. Твою любов ціную відтепер понад усяку земну приязнь, якої бажаю виректися назавжди, якщо через неї мав би я хоч раз образити Тебе яким-небудь гріхом.
П’ЯТИЙ ДЕНЬ
Розважання
Пресвяте Христове Серце! Ти любиш нас більше й гарячіше, ніж будь-яке інше серце. Як же не має Тебе любити моя душа, коли розважає Твою безмежну любов до неї! Мушу, на жаль, визнати, що досі надто мало відповідав я безконечній Твоїй любові, відвертався від Тебе, віддавався світовій марноті. Помстися моєму закаменілому і невдячному серцю! Помстися, пробиваючи його вогняною стрілою любові, яка горить у Твоєму Божественному Серці! Хай Твоя свята любов знищить у мені всяку іншу любов, щоб я більше Тобі подобався й через це заслужив на Твої ласки.
ШОСТИЙ ДЕНЬ
Розважання
Не досить було Твоєму Найлюбішому Серцю, Пресолодкий Ісусе, що Ти серед тисячних страждань жертвував Своє життя на хресті, щоб дати нам пізнати невимовну велич Своєї безмежної любові, Ти хотів і ще до того обручитися з моєю душею через предивну злуку з нею. Тому Твоє Серце з безконечної любові в чудесній Своїй всемогутності установило Пресвяту Тайну Євхаристії. В цій Пресвятій Тайні Ти, Ісусе Христе, жертвуєшся за нас кожного дня, залишаєшся завжди поміж нами й кожної хвилини, коли ми бажаємо Тебе прийняти, мовби воплочуєшся в нас і переміняєш нас у Себе. О Серце наймилішого Обручника, чому ми так нерадо засідаємо з Тобою до цієї божественної Трапези, під час якої Ти відкриваєш нам джерело безконечних ласк і втіх? Прости мені мою сліпоту, що стільки разів я покидав Тебе, шукаючи оманливих і отруйних утіх. Відтепер єдиною моєю насолодою буде перебувати при Тобі у Пресвятій Тайні та приймати Тебе часто до мого бідного серця. Пресвяте Серце, дай мені вірність і любов обручниці, щоб я міг бодай частково віддячити за Твою любов. Обручи Собі мене назавжди, дай мені ласкаво... (тут треба сказати, якої ласки потребуєш); маю повну надію, що Твоє Серце дасть мені її.
СЬОМИЙ ДЕНЬ
Розважання
Мої тяжкі гріхи й велика моя невдячність перед лицем Твоєї безмежної доброти повинні були б відібрати в мене відвагу й віддалити мене від Тебе. Але Твоє Серце, мій Божественний Спасителю, тягне мене до Тебе й додає мені відваги. Знаю, що з безконечної любові хотів Ти стати Спасителем, що задля цього Ти зійшов з неба, прийняв наше тіло, вилив Свою Найдорожчу Кров і жертвував Своє життя на хресті. Тому, бачачи, як багато вчинив Ти для мого спасіння, не боюся вже, що Твоє Серце відкине мене від Себе. Прибігаю до цього Серця з найбільшим довір’ям і прошу Тебе, щоб Ти Своїми заслугами випросив мені у Предвічного Отця найперше відпущення моїх давніх гріхів, ласки щирої й твердої поправи, а потім цю ласку... (назвати), на якій мені так дуже залежить. Маю надію, що отримаю її задля цих дев’ятиденних розважань, які на Твою честь відправляю.
ВОСЬМИЙ ДЕНЬ
Розважання
Безмірна Твоя любов, якою Твоє Серце горить до нас, спричинила, що Ти, Ісусе, віддав Себе на хрест як жертва надолуження за наші гріхи. І не досить, що Ти витерпів за нас смерть, ні, Ти ще хотів, щоб Твоє Серце, повне любові, було пробите копієм, щоб ми могли через ту рану заглянути аж до глибин цього Серця й ліпше бачити безмірну й невимовну Твою любов. Ти нам дарував це пробите Серце, і Воно має бути для нас завжди відкрите не лише для того, щоб ми всі знайшли в Ньому захист і охорону проти громів Божої справедливості, на які ми заслужили своїми гріхами, але й для того, щоб у цьому невичерпному джерелі милосердя й ласки знайшли поміч у всіх своїх потребах. Чому ж мав би я зволікати й несміливо зближатися до Тебе? Чому не маю ввійти до цього захисту, чому не маю поспішати до цього джерела? О мій наймиліший Ісусе, хай Твоє Серце простить мені мою злобу, що стільки разів не мав я довір’я до Тебе. Тому тепер з повним довір’ям прибігаю до цього Божественного Серця, щоб з Нього вже не виходити. В Ньому знайду все, що мені треба. Найперше прошу Тебе: прости мені всі мої провини й подай ласку, щоб я вже більше ніколи Тебе не ображав; щоб я любив Тебе всією моєю душею. Сподіваюся, що ти не відмовиш мені в допомозі, якої прошу в Тебе у своїй потребі.
ДЕВ’ЯТИЙ ДЕНЬ
Розважання
Пресолодке Ісусове Серце! Ти стільки для мене зробило, я стільки ласк від Тебе отримав! Чи ж можу сумніватися у Твоїй любові до мене? Справді, нема на світі матері, хоч би вона була найчутливішою і всім серцем прив’язаною до рідні, яка більше любила б своє дитя, ніж Ти любиш наші душі. Тому не боюся відмови, чого б я в Тебе не просив. Та чи знаєш, мій Ісусе, чого я боюся? Боюся себе самого, щоб мені не забракло того всецілого довір’я, яке таку хвалу Тобі віддає й через яке ми дістаємо з Твоїх рук численні ласки. Боюся, щоб я не відібрав Тобі почесті, належної пресвятій Твоїй волі. Пресвяте Серце, дай, щоб я з довір’ям і любов’ю здався всеціло на Твою Божу волю. А тепер, коли знаю, що Ти мене так дуже любиш, прошу Тебе: веди мене так, щоб усе вийшло мені на більшу користь, дочасну і вічну. Амінь.
