Приємно вразило, що була організована проща до фігури Матері Божої Фатімської, яка недавно була посвячена у селі Рокитно. Це свідчить про велике бажання прищепити дітям, особливо молоді, любов до Марії, а також про палку любов і жертвенність отців, які організовували прощу і працювали з молоддю. Вони боприрються за наші душі, навчаючи жертвувати свої незручності, можливо, втому, в різних наміреннях. Хоч відстань була немаленькою, проте дорога пройшла легко, бо ми знали, що ця проща для нас і за нас.
Вперше випускники мали можливість самі відкрити двері у своє майбутнє, те ще досі не знане і загадкове. Але мали не просто можливість, а особливу можливість! Бо порогом, від якого ми відштовхувалися, щоб зробити новий крок у майбутнє, була саме проща до нашої Небесної Неньки. Знаємо, що з Її благословенням подолаємо будь-які перешкоди і труднощі, віримо, що Марія заступиться за нами перед Маєстатом Всевишнього, хочемо повсякчасно бути добрими християнами і Її духовними дітьми. Маріє, допоможи нам у цьому!
Не можна не згадати про великий дар серця і працю рук, яку невтомно складають наші отці на чолі з настоятелем СБССЙ – о.Василем Ковпаком. Від щирого серця дякуємо Вам, всечесні отці, за Вашу титанічну працю, вкладену в наші голови, а головне – душі. Я думаю, що щоденна Ваша праця обов’язково дасть рясні плоди. Вірю, що Марійська проща обов’язково залишить глибокий слід у нашій пам’яті, як і Ваші золоті слова.
Уперше в житті парафії Святих Верховних Апостолів Петра і Павла напередодні закінчення навчального року було організовано прощу до Матері Божої Фатімської, що нещодавно посвятили у с. Рокитно Яворівського району. Ця подія була приємною несподіванкою для учнів та вчителів з СШ №92 та №94, тому що проща організовувалася саме в наміренні випускників 9-11 класів.
Урочистою процесією парафіяни вирушили 25 травня об 11 годині, незважаючи на темні та важкі хмари, які були передвісниками дощу. У кожного в руках були Фатімські молитвенники та вервички. Уся дорога супроводжувалася молитвами на вервиці та піснями в честь Матері Божої Фатімської. Спів лунав далеко за межі дороги, що привертало увагу з боку багатьох людей. При повороті на Рокитно наша процесія зустрілася з такими ж процесіями з Янова, Шкла, Котів, Прилбич, і всі разом заспівали:
„Царицю небесну вітаймо
І з квіток сплетімо вінок...”,
бо дуже хотілося, щоб це вітання сподобалося Марії, і вона його прийняла як подяку за вислухані молитви, за опіку та покров, за неустанну поміч у всіх наших потребах. О, скільки у нас благань... Скільки клопотів і проблем, як багато маємо про що просити. А чи вміємо ми дякувати Небесній Цариці та Заступниці... Тому, скориставшись такою нагодою, пішли на прощу, хоч знали, що це буде нелегко, але вірили, що Матінка Божа буде поруч з нами, і ми все витримаємо.
Близько 15 години підійшли до святого місця. Хмари ще більше насувалися, ставало дедалі холодніше. Але це не налякало людей. І коли о. Василь розпочав Святу Літургію, всі забули про втому і поринули у духовний світ. Мали можливість висповідатися, прийняти Святе Причастя, перепросити Господа і знову благати. В особливий спосіб були виголошені о. Василем намірення за випускників шкіл, бо саме перед ними тепер постали складні випробування вибору своєї життєвої стежини, щоб вибір цей був правильним, щоб вони зрозуміли своє покликаня в житті.
Ще трошки – і випускники підуть у доросле життя, можливо, хтось змінить місце проживання, але хочеться вірити, що ця проща залишиться у їхній пам’яті на все життя, що у будь-яких ситуаціях вони пам’ятатимуть, що у них є Заступниця, Покровителька у небі – Свята Матінка Божа Фатімська. Ми, вчителі, віримо, що наші випускники, ким би вони не стали і які б посади не займали, будуть перш за все добрими людьми, вірними дітьми Марії, для яких Бог, родина, Україна будуть найбільшими цінностями у житті.
Дякуємо о. Василю Ковпаку, о. Мирону, о. Мар’яну, о. Тарасу, о. Андрію та іншим отцям за таку титанічну працю з молоддю, яку вони проводять, затрачаючи багато сили, умінь, часу. Мудрим своїм словом вони глибоко проникають в душі і допомагають заблуканим стати на правдиву дорогу Божої любові, утверджують переконання у Божій безмежній доброті і справедливості.
Хочеться побажати, щоб такі прощі стали традиційними, проводилися щороку, і більша кількість дитячих сердець відгукнулась і відчула у цьому потребу, зрозумівши, як це важливо.
Цей рік у моєму житті був надзвичайно важкий, сповнений переживань і прийняття важливих рішень. І коли вчителька з християнської етики повідомила нас про проведення прощі за випускників, яка проводилася вперше, я і мої однокласники без сумнівів вирішили взяти безпосередню участь. Безумовно, для випускників цей рік був надзвичайно важким і хвилюючим, і проща дала мені душевне збагачення і спокій. Навіть, якщо не всі мої плани складуться так, як я хотіла, я буду знати, що Господь Бог призначив для мене іншу дорогу. І хоча зараз я в молитві прошу і надіюсь на краще, однак готова прийняти все, що пошле мені Отець Небесний.
Було приємно бачити велику кількість людей, серед яких було багато молоді і дітей, які незважаючи на те, що погода була не дуже сприятливою, взяли учась у прощі.
Я вважаю, що такого роду прощі повинні проводитися регулярно, тому що ми усі перебували у спільній молитві - духовному єднанні з Богом. Коли ми частіше буваємо на таких Богослужіннях ми краще усвідомлюємо і відчуваємо наскільки Бог важливий у нашому житті. І я впевнена, що кількість бажаючих брати участь в прощі до наступного разу збільшиться і я обов’язково хочу бути присутньою також.
