Цьогоріч мені випала надзвичайна можливість побувати на Ігнатіанських реколекціях у Різдвяний час, коли маленький Ісусик, який лежить у яслах, простягає Свої рученята до кожного з нас, аби принести мир у наші серця, зігріти наші душі Своєю любов’ю. Це особлива гармонія тепла, милосердя та надії…
Упродовж п’яти днів ми були щасливо занурені в містерію Різдва, атмосферу святості. П’ять днів у цілковитому мовчанні, медитації та молитві. Чи можуть бути кращі умови для зустрічі з Богом?!
Коли нам говорять про якийсь фрукт, якого ми ніколи не їли, ми можемо собі тільки уявляти, який він – добрий чи поганий, але лише спробувавши його, зможемо відчути його справжній смак. Так само і реколекції. Вони є можливістю вирватися зі свого повсякденного середовища, зі своєї буденності й трішки побути наодинці з собою і з Богом.
Тут пізнання стає глибшим, і для нічого іншого вже немає місця, коли я тут. Тут, де тільки я і Бог. Тут пробудив у мені Ісус мене саму, і я народилася вдруге. Тут ти мовби перебуваєш на острові тиші та спокою. У тиші слово Боже може сягнути захованих куточків наших сердець. Це та скромна, проте безпечна стежка до любові. До Любові, яка викупила світ.
Берегти своє серце, рятувати свою душу від поглинення їх зовнішніми насолодами, похотями та пристрастями. Це і є наше життєве покликання, наша місія і завдання. Місія справжнього християнина-католика.
Не треба боятися визволитись від гріхів, бо вони руйнують нас із середини. Гріх – це рак, який нищить наші безсмертні душі.
Наш добрий Господь хоче, щоб ми були щасливі, а до цього провадить тільки наша тісна злука з Ним, тобто дія Божої благодаті в нас. Ісус потребує нас, терпеливо навчає, виховує наше довір’я до Нього, поглиблює нашу віру. Ісус визволяє нас із темряви й смутку, заохочує до нового життя.
А ми губимося в нещасному творінні, замкнутому у вузький простір під назвою «життя». Розчарування. Розгубленість. Розірвана душа...
Ось Ти стоїш. І говориш стиха: «Встань, душе, відчини, бо Я прийшов Тебе спасти і просвітити серед пітьми».
Ті реколекції – це Погляд Божий в наші очі, які ми ховаємо. А нам потрібно лише відкритися Богові так само, як Він відкрився нам на Хресті Своєю смертю. Просто бути з ним. Перебувати в Ньому, і відчуєш щось більше – а це є знаком того, що й Бог перебуває в тобі.
…Протягом п’яти днів Вона вела нас за руку до Свого Сина. Без Марії, ми не дали б собі ради. Вона вчила нас, як любити свою душу. Вона пригортала нас, коли душа наша боролася з гріхами. Вона подавала нам приклад покори і послуху. Вона запалила той вогник любові до Бога. Вона навчила на співдіяти з ласкою Божою. Ми разом співтерпіли з Марією та Христом. Ми разом у серця заховали Велику Любов, яка лежить у маленьких яслах.
Заохочую кожного до зустрічі із Богом. До зміни нашого життя. До глибокої віри та любові!
Дякуємо Богові та Пречистій Діві Марії, що воскресили наші душі.
Дякуємо нашим священикам, котрі благословили нас на ці реколекції, провадили науки та сіяли в наших серцях зерна віри, покаяння та любові до Бога.
Дякуємо сестрам за смачну кухню. Хай Бог винагородить Вам за Вашу плідну працю!
Хочу побажати всім нам зростати в пізнанні Бога, щоб жити любов’ю!
А на завершення хочу сказати: Ігнатіанські реколекції – це великий скарб для нашої Церкви, нашого народу!
