Дорогі вірні Святої Унійної Традиції! Дорогі діти, які цього року готувалися і прийняли Перше Святе Причастя! Як бачите, незвичайний час переживаємо сьогодні. Всі наші плани і справи ламаються, всі терміни їх реалізації зсуваються… Але добрий Господь нас кличе і веде, і ми стараємося йти вірно Його дорогою. Також і свято Першого Святого Причастя на наших традиційних парафіях відбувається не в звичні терміни, не в чітко установлений день, а по-різному: де раніше, де пізніше. Бо цього свята не затьмарять ніякі хмари, не відвернуть ніякі громи. Така подія, впевнений, запам’ятається кожному на все життя. Будьмо терпеливі і мудрі в цей час маловивченої й непередбачуваної світової пандемії. Скажімо собі: «Така Божа воля…» А воля Божа – це для християнина закон. Не біймося закону, адже він призначений для нашого спасіння.
Сьогодні хочу розповісти вам про традиції євхаристійного виховання в Католицькій Церкві і в нашому українському народі. Точніше про це розкаже вам о. Юліян Дзерович, уривки з книжки якого під назвою «Катехитика» (1930 року видання) пропоную вашій увазі.
§ 48. Євхаристійне виховання
Великою заслугою Святішого Отця Пія Х є те, що завдяки своїм декретам про вчасне і часте Святе Причастіє (20. ХІІ. 1905 і 8. VII. 1910) він зробив Євхаристію осередком християнського виховання. Діти, які часто сповідаються і причащаються, певно будуть добре вихованими й стануть добрими дітьми своєї Церкви і свого народу. І тому добрий катехит зверне особливу увагу на євхаристійне виховання молоді.
Євхаристійне виховання молоді відбувається в дальшому і ближчому приготуванні до Св. Причастія, а також у пізнішому поглибленні євхаристійного життя. Пригляньмося детальніше до цих трьох моментів євхаристійного життя.
§ 49. Подальше євхаристійне виховання
Багато світла для зрозуміння Євхаристії вносить чудо Ісуса Христа в Кані Галилейській. Як там Ісус Христос перемінив воду у вино, так само й на Тайній Вечері Він перемінив хліб у Своє Тіло, а вино – у Свою Найсвятішу Кров.
Нагодувавши п’ять тисяч народу в пустині, Ісус дав також нагоду до зрозуміння і звеличання Найсвятішої Тайни Євхаристії. Христос цим чудом приготовляє велику обітницю – дати людям напам’ятку Своє Тіло і Свою Кров. Апостоли пізнають, що Христос є справді Богом, коли дає народові такий чудесний хліб.
Ввечері Апостоли сідають у човен, щоб плисти до Капернаума, а Ісус залишається, щоб молитися. Кілька годин працюють апостоли і не можуть дістатися до берега. Над ранком Ісус зближається, ідучи по морю, немов по суші. апостоли перелякалися, а Ісус їх заспокоює словами: «Не бійтеся – це Я». Море заспокоюється. Човен причалює до берега. Таким чином, апостоли пізнають, що Ісус Христос може бути всюди присутнім у чудесний спосіб.
На другий день жиди шукають Ісуса Христа. Знайшли Його в місті Капернаумі. Втішені, вітають Його. А Ісус Христос каже до них: «Шукаєте мене не тому, що ви бачили чудо, але тому, що ви їли хліб. Шукайте хліба, що не гине, але триває у життя вічне. Я є хліб живий, який з неба зійшов. Хто буде споживати цей хліб, буде жити на віки, а хліб, який Я дам, це моє тіло» (Див. Йо. 14). Тут слід наголосити на трьох моментах: Ісус є Богом, Він дав чудесний хліб, у чудесний спосіб був присутній поміж апостолами, отже Він також присутній у чудеснім хлібі: в Найсвятішій Тайні.
Також оповідання про Ісуса Христа як приятеля дітей можна використати для євхаристійного виховання. Той самий Ісус Христос присутній також у Найсвятішій Тайні, і колись, дитинко, Він буде і в твоєму серці.
Взагалі всі абзаци, що стосуються Ісуса Христа, можна використати для того, щоб звернути увагу на євхаристійну присутність Ісуса Христа і разом із дітьми збудити відповідні почування. Тоді дитина без труднощів і особливих зусиль приготується до духовного Св. Причастія і молитов після Св. Причастія.
Необов’язково відступати від плану навчання і проводити окремі євхаристійні катехизи. Достатньо, якщо катехит частіше під час чергових катехиз зверне увагу на Найсвятішу Тайну Євхаристії.
Як це зробити? Подамо приклад: Катехит розповідає про сотворення світу і зробить заувагу, що в Найсвятішій Тайні діються ще більші чуда Божої всемогутності, яку діти пізніше пізнають.
Або обговорюючи гріхопадіння наших пра- родичів, вкажемо на те, що споживання забороненого овочу зашкодило всім людям, а споживання Тіла і Крові Господньої поможе всім людям.
А скільки прикладів можна навести з життя Ісуса Христа! Наприклад, Закхей відчув себе вельми щасливим, коли Христос зайшов до його хати, а ми є встократ щасливішими, бо Христос входить у нас і єднається з нашим тілом.
Якщо катехит сам має велику набожність до Найсвятішої Тайни і має на думці ціль євхаристійної катехизи, яка не є наукою, а вихованням у любові до Христа, тоді євхаристійний виклад катехитичного матеріалу не зустріне ніяких труднощів. З тією працею катехит буде поєднувати збуджування почуття любові і маєстату для Ісуса Христа, утаєного в Найсвятішій Тайні, разом із бажанням Йому вірно служити, Його щораз більше любити і з Ним у Найсвятішій Тайні якнайтісніше злучитися. Катехит навчить дітей великої туги за Ісусом і пробудить бажання прийняти Його, тим самим навчивши їх духовно причащатися.
§ 50. Ближче приготування до Святого Причастія
Попри дальше, принагідне приготування до Святе Причастія маємо також ближче приготування до прийняття Найсвятішої Тайни Євхаристії, коли катехит вже має на меті як внутрішнє налаштування, так і зовнішню поставу дитини при прийманні Найсвятішого Тіла і Крові Господньої.
А) Внутрішнє приготування
Катехит наголошує на тому, що Ісуса можна приймати чистим серцем, невинною душею, і тому до Найсвятішої Тайни потрібно приготуватися через добру святу сповідь, щоб діти не дали Ісусові «поцілунку, як Юда», але щоб Ісус радо завітав до їхнього чистого серця.
Окрім того, для прийняття такого великого і достойного Гостя необхідно прикрасити своє серце Божими і християнськими чеснотами.
Діти повинні якнайчастіше брати участь у Службі Божій, яку катехит має їм добре роз’яснити як з катехизмової, так і з літургічної точки зору. Адже Служба Божа – це постійна безкровна віднова хресної жертви на горі Голгофті, це євхаристійна жертва. А літургічне пояснення Служби Божої дасть дітям насолоду зрозуміння прекрасних молитов, обрядів і символів, якими Свята Церква прикрасила Службу Божу, і тим самим ще більше прив’яже їх до Євхаристійного Ісуса.
Дітей також слід навчити відвідувати й адорувати Найсвятіші Тайни. Коли Ісус самотній у церкві і всі, здається, призабули про Нього, тоді невинна дитина Його відвідує, складає Йому в жертві своє серце, перепрошує за зневаги і благає для всіх милосердя. Дитина, усвідомивши через науку катехита, яку важливу роль вона відіграє, буде залюбки старатися відвідувати Ісуса Христа.
Б) Зовнішнє приготування
Катехит повинен дбати про те, щоб діти і зовнішньо відповідно поводилися під час Святого Причастія. Він нагадає їм, щоб вони вже від 12-ої години ночі нічого не їли і не пили, щоби прийшли до церкви в чистому порядному одязі. Однак одяг повинен бути не вибагливим, не гордовитим. Особливо дівчата нехай не прибираються занадто, бо тихий і скромний Ісус не має уподобання в багатих одягах, а радше в чемній і багатій на чесноти душі. Дітей потрібно навчити також самого прийняття Найсвятішої Тайни Євхаристії. Їхні руки мають бути складені навхрест на грудях, голову нехай помірно піднесуть, уста скромно відкриють і не зубами, але верхньою губою Найсвятішу Євхаристію згорнуть. Опісля діти, клячучи ще кілька хвилин, щоб не робити замішання і гамору, нехай залишаться на місці, і аж коли який десятий їхній товариш запричащається, тоді нехай встануть і йдуть на своє місце, де помоляться щиро молитвою подяки за превелику ласку Ісуса. Також належить навчити дітей, що доки вони не поснідали, доти не можна плювати.
§ 52. Перше Святе Причастіє
Перше Святе Причастіє має відбуватися якнайурочистіше, щоб діти перейнялися пошаною до Найсвятішої Тайни і надовго запам’ятали цей найгарніший день у своєму житті.
З цією метою катехит повинен поводитися наступним чином:
1. Вже заздалегідь перед першим Св. Причастієм слід часто згадувати про щастя, яке чекає дітей того святого дня, коли Христос увійде в їхнє тіло і серце.
2. За можливістю добре було б відбути з дітьми триденні реколекції. Отже, можна поєднати перше Святе Причастіє з великопосними реколекціями.
3. Звичайно діти процесійно заходять до церкви. Їх провадить катехит в єпитрахилі, а старші діти в цей час співають набожних церковних пісень.
4. Побутує звичай (особливо по містах) одягати цього дня дітей у білий одяг. Дівчатка мають міртові віночки на голові зі серпанком, а хлопчики – китички, причеплені до одягу. В руках усі тримають запалені свічки, прикрашені квітами.
5. Священик звертається до дітей з відповідною євхаристійною промовою і звичайно «Со страхом Божим, со вірою і любовію приступіте!» Після науки священик провадить молитву перед Св. Причастієм.
6. Після Святого Причастія і Служби Божої катехит роздає всім дітям образки на пам’ятку Першого Святого Причастія. Це має дуже велике значення для євхаристійного виховання. На цьому образку потрібно написати в чотирьох кутах такі напімнення на ціле життя: «Жодного дня без молитви» – «Жодної неділі без Служби Божої» – «Завжди без тяжкого гріха» – «Завжди відважно без людської боязні». Ці думки можна власноручно написати (коли катехит каліграфічно пише) або видрукувати. В багатьох родинах такий образок висить на стіні, обрамлений в рамку, у великій пошані.
7. У містах, де є можливість, роблять на пам’ятку спільну фогтографію, яка нагадує блаженну хвилу Св. Причастія.
8. Для піднесення святкового настрою протягом усього цього дня досвідчені катехити радять зібрати дітей ще раз після обіду, щоб надати дітям нагоду віддячитись Ісусові за ранішню ласку. З тим богослужінням (молебень або акафіст) можна поєднати збір дрібних пожертв на якісь добрі християнські цілі. Жертви можуть бути потрійні: гроші, наприклад на прикрасу церкви, для бідних, для сиріт; молитва (наприклад, вислухання Служби Божої), вервиця та ін.; або умертвлення (наприклад, відмовити собі у чомусь). Діти виписують свої жертви на карточках, які катехит збирає після богослужіння і буде нагадувати про їх виконання. Ті жертви мають дуже гарне виховне значення в майбутньому.
9. З пополудневим богослужінням не закінчується душпастирська праця катехита. День Першого Святого Причастія треба заповнити різними побожними вправами (наприклад, прогулянка до сусідньої каплиці чи до лісу). Можна дозволити і на пристойну забаву.
10. Для того, щоб переконатися, як діти провели день Першого Святого Причастія, можна попросити дітей описати цей день. А для катехита це буде корисно, бо він зможе пізнати свої помилки, помилки родичів і помилки дітей.
§ 53. Частіше Святе Причастіє дітей
Після Першого Святого Причастія катехит має подвійний обов’язок:
1. Ще більше поглиблювати катехизмові знання дітей, щоб скріпити їхню любов, почитання і прив’язаність до Євхаристійного Ісуса. Адже приймаючи Перше Святе Причастіє, діти мали ще дуже скупі, неточні відомості про Ісуса. З подорослішанням мають побільшуватися і їхні знання, бо хто ближче Христа пізнає, той Його більше полюбить.
2. Другим обов’язком катехита є заохочування дітей до частого Святого Причастія. Досвід показує, що Папа Пій Х мав слушність, заохочуючи людей часто приступати до трапези Господньої. Діти залишаються ангельськими на душі, гріх рідшає серед них. Вони стають послушнішими, пильнішими, благороднішими серцем. Зрозуміло, що Св. Причастіє має бути не для форми, не про людське око чи задля похвали катехита, а походити з внутрішньої потреби серця і з правдивої любові до Ісуса.
Катехит взагалі не повинен вдаватися до непедагогічних середників (скажімо, морального примусу, догани та ін.). Краще слід поєднувати добровільне Св. Причастіє з родинними і церковними урочистостями: день першої проповіді, річниця Першого Святого Причастія, день іменин або уродин; або також із надзвичайними нагодами: поважна родинна журба, тяжкий до виконання обов’язок, певна велика радість у житті.
З дозріванням віку в середовищі молоді слід частіше і ясніше підносити тему єдності між Євхаристією і життям. Радимо обговорювати такі проблеми: життя з Ісусом, з Його благословенням і поміччю, відверте визнання віри, Ісус і моє покликання, Ісус і спокуса, Ісус і радість, Ісус і любов, Ісус і родина, Ісус і смерть. Цій темі можна також присвятити спеціальні брошури чи окремі видання.
